Середа, 16 березня 2016 08:43

Роль батьків дитини в успішній адаптації до навчання в школі

Роль батьків в психологічній підготовці дитини до школи

З дитячого садка йдуть до школи шестирічні діти. Для  одних це можливість потрапити у нове цікаве оточення. Для інших – навпаки, випадіння з комфортних стосунків. Для третіх – здійснення заповітного бажання не спати вдень. Усіх шестирічок, навіть найбільш підготовлених, у школі очікує безліч труднощів. Вступ дитини до школи завершує її дошкільне дитинство, змінює соціальну ситуацію її розвитку. Однак для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослим і ровесниками. Неготовність дитини до шкільного навчання зазвичай виявляється із запізненням і через невстигання, шкільні неврози, підвищений рівень неспокою. Іноді ці негативні явища пом’якшуються  до кінця другого року навчання, але часто зберігаються і надовго закріплюються.

Щоб дитина добре вчилася, до моменту вступу до школи у неї повинні бути  досить добре розвинені ті системи й функції організму, які з початком навчання зазнають підвищених навантажень. Насамперед, це стосується нервової системи. Дитина повинна вміти стримувати свою рухову активність, адже їй буде важко висидіти шкільний урок,  уважно сприймаючи те, що говорить учитель, опанувати читання та письмо.

 Щоб дитина успішно опанувала письмо, малювання, необхідно розвивати дрібні м’язи рук і формувати моторні (рухові) навички.

Ще однією дуже важливою умовою успішного навчання у школі є  розвинене мовлення, уміння чітко висловлювати свою думку і правильно вимовляти звуки. Без цього малюк не зможе навчитися грамотно писати. Більшість дітей, які вступають до першого класу, функціонально готові до виконання шкільних вимог, без проблем можуть упоратися з навчанням. Однак, як свідчать багаторічні спостереження учителів, психологів, серед першокласників є й такі діти,  у яких виникають певні  труднощі в навчанні, хоча розумово вони розвинені нормально. Одні погано встигають, інші виконують шкільні вимоги, отримують гарні й навіть відмінні оцінки, але досягають цього ціною великих зусиль. А це дуже швидко призводить до перевантаження й погіршення стану здоров’я  дитини: з’являються роздратованість, плаксивість, порушення сну тощо.

   Такі діти не готові до навчання, через те що в них затримується розвиток необхідних для шкільного навчання психічних функцій. Найчастіше така затримка пов’язана з несприятливим перебігом внутрішньоутробного розвитку та пологів, частими захворюваннями на першому році життя, особливо на дизентерію чи диспепсію, що  супроводжувалися порушенням нормального засвоєння мінеральних солей та білків основних пластичних матеріалів, необхідних для побудови кісткових та мозкових тканин. Усе це викликає затримку розвитку нервової та м’язової  систем.

 Щоправда,  у процесі навчання ці функції вдосконалюються й дитина поступово наздоганяє у розвитку своїх ровесників. Тому ще до її вступу до школи можна й потрібно за допомогою спеціальних вправ прискорити розвиток необхідних функцій.

  Особливу увагу в підготовці до школи необхідно приділяти тим малюкам, які не  відвідують дитячий садок. Щоденні заняття варто починати, як тільки дитині виповниться 5 років. Нехай  вона систематично малює: розфарбовує, перемальовує, малює з натури – не стримуйте її фантазію, але стежте, щоб вона правильно тримала олівець, фломастер, пензлик. Дуже корисно ліпити з пластиліну, вирізати з паперу, тканини чи картону різні фігури ( ножиці повинні бути досить гострими, але із закругленими кінцями). Якщо є конструктор із дрібними деталями, збирайте його разом з дитиною. Вчіть малюка пришивати ґудзики, в’язати  гачком, вишивати, але тільки під  вашим наглядом! Все це стимулює розвиток дрібних м’язів руки.

 Якщо дитина неправильно вимовляє звуки, слід звернутися до логопеда.

Спостереження педагогів і психологів показують, що діти, які мають вади у вимові, на письмі також припускаються помилок. Для  того, щоб у малюка сформувалася правильна вимова, частіше обговорюйте з ним прочитанні книжки , пропонуйте описати побачене чи скласти оповідання за малюнками.

   Починаючи з січня місяця, один-два рази на тиждень проводьте спеціальні заняття, які готують руку до письма. Можна навчати дошкільнят деяких елементів письма за допомогою спеціального посібника. Сімнадцять елементів, що входять до нього, відтворюються у зменшеному вигляді. Замінити цей посібник можна звичайним зошитом у лінійку.

 Ці вправи навчають тих прийомів та рухів пальців і кісті, за допомогою яких виконуються різні прописи. Крім того, ці заняття сприяють вихованню посидючості, уваги, зосередженості, звички навчатися регулярно і зберігати при цьому відносну непорушність – словом, усього того, чого вимагають у школі.

 На початку кожного заняття потрібно показати дитині на маленькій дошці чи аркуші паперу, як повинні рухатися пальці і кисть при виконанні наступного елементу. Потім відпрацювати цей рух у повітрі разом з дитиною. Після цього можна запропонувати відтворити опрацьований рух, обвівши по пунктирній лінії зразок елементу. Далі доречно провести фізкультхвилинку: нехай дитина кілька разів стисне пальці в кулачок і енергійно розтисне їх.

 Тепер  вона повинна самостійно відтворити заданий елемент письма на аркуші паперу.

 Пам’ятайте : 5-6 річна дитина не може без перерви писати довше, ніж 3 хв. Через кожні 2-3 хв. роботи – за цей час вона встигає написати 1-2 рядки – робіть перерву, щоб розслабити руки, дати їм відпочити. Разом із дитиною обговоріть її роботу, за красиве, правильне написання елемента похваліть, але зверніть увагу і на помилки. Потім запропонуйте написати ще 1-2 рядки. Коли дитина працює, слідкуйте, щоб вона на поспішала, акуратно виводила лінії.

ГОТУЄМОСЯ В ПЕРШОКЛАСНИКИ

(консультація для батьків)

Готовність дитини до школи не є прос­тим показником, тоб­то таким, коли можна сказати — вона є або її немає. Готовність до школи вбирає в себе усі ті ре­зультати, до яких ви прагнули рік за роком усі 6—7 років, і день у день, виховуючи сина чи доню, створю­вали умови для їх всебічного розвитку.

Спеціалісти-психологи на перше місце ставлять моти­ваційну готовність до навчання. Тобто, коли дитина має правильне уявлення про школу і її вимоги: «Мені вже 7 років, я хочу йти до школи, щоб вивчитись добре пра­цювати, стати лікарем, модельєром, конструктором», — говорить дитина.

Іноді в дітей не зовсім правильна мотивація: « У школі краще, ніж у садочку, — каже дитина, — там не треба спати». «У школі є перерва, можна виходити в коридор і бігати». Діти з таким уявленням про школу зустрінуть­ся з непередбачуваними труднощами і вже за кілька днів, якщо вдома і в школі не надати їм відповідної до­помоги і підтримки, скажуть, що вони до школи не хо­чуть. А є й такі, котрі наче й знають про вимоги до шко­ляра і водночас бояться, непокояться: «У школі дуже важко, я не знаю, чи хочу йти до школи, якось страш­но...». Так! Діти теж потребують поради психолога.

  Але ж і знання не в усіх майбутніх першокласників однакові.

Звичайно, за рів­нем знань діти різ­няться. Зрозуміло, чим більше дитина знає, тим впевненіше почувається в школі. Але іноді і в малих «вундеркіндів» вини­кають труднощі — діти не завжди вмі­ють чітко висловити свою думку, вчасно відреагувати на запи­тання, відстояти свою позицію. Цьому ще доведеться вчитись і вчитись... тому не варто розділяти дітей на «розумних» і «не дуже», влаштовуючи екзамен дошкільнятам. Інша річ, коли вчителі й спеціалісти хочуть краще познайомитись, поспілкуватись з майбутніми учнями. Цього не варто боятися.

Отже, виходить, що деякі майбутні проблеми, з якими зіткнулися сьогоднішні дошкільнята восени, можна прогнозувати?

Так! Це можна передбачити. Наприклад, тип темпера­менту дитини безпосередньо пов'язаний з тим, яким уч­нем вона стане. У жвавих, життєрадісних, рухливих сангвініків часто проблеми з тим, що вони непосидючі. Від уповільнених флегматиків не можна вимагати швид­кого залучення до процесу роботи.                 Меланхоліки — швидко втомлюються, а холерики — непослухи і забіяки. Це загалом. А якщо брати конкретну дитину — тут низка проблем, з приводу яких варто порадитись. Тому батькам важливо знати темперамент своєї дитини хоча б і для того, щоб знайти ключ до її поведінки, а іноді й пояснити вчителеві, чому дитина саме така.

  Нерідко батьки опиняються в такій ситуації, що дово­диться відстоювати особистість своєї дитини перед авторитарною позицією вчителя. На чиєму боці тоді пси­холог?

Психолог завжди на боці дитини. Дитина — не пога­на і не хороша, вона така, якою є. І ще. Не можна порівнювати дітей з іншими дітьми. Слід порівнювати дитину з нею ж, але днем, місяцем, роком раніше. Як вона змінилась, чого досягла? А любов батьківська — це душевна, а не розумова категорія. Вона повинна зігрівати й захищати дитя усе життя, давати силу, підтримувати у важку хвилину...

  Звичайно, не лише радість, а й почуття великої гордості охоплює ваших донечку чи сина, коли ви разом ку­пуєте і приносите додому шкільні речі. Дитина хоче поділитися своєю радістю з бабусею, діду сем, з дітьми у дворі чи в сад­ку. Таке емоційне піднесення треба підкріпити уважним ознайомленням з кожною річчю,   дослідити   з   май­бутнім учнем її призначен­ня, де вона зберігатиметься вдома, в ті дні, коли її не треба нести до школи (на столі, у шухляді), і як розміс­титься у ранці, в портфелі? Як чистити і прасувати шкільну форму? Як вішати на плічки у шафу?

Спеціально потренеруйтеся з дитиною у складанні речей до ранця. Це може бути вашим щоденним заняттям протягом тижня — перед вечірньою казкою. Щоб уникнути одноманітності, заняття може проводитися як гра «Збери до школи ра­нець».

Гра «Збери до школи ранець»

Перед грою ще раз розглянути з дитиною ранець: який він привабливий за формою, кольором, зручний за розміром, конструкцією. З любов'ю зроблений, щоб ним було приємно користуватися, ходити до школи. Повправлятись у застібанні та розстібанні блискавок, липучок, замочків, розглянути всі відділення, поговори­ти про їх призначення. Чим краще учень доглядає свій ранець, тим довше ця річ служитиме.

Переходимо до гри. На столі лежить ранець і кілька предметів: пенал, олівці, ручка, зошити, папка, торбинка для сніданку. Дитина має швидко й охайно зібрати речі до ранцю. Гра закінчується, коли всі речі складено й ранець закритий. Другого дня гру повторити, використовуючи годин­ник — визначати, скільки часу потрібно для того, що маленький абітурієнт правильно та охайно склав реч: до ранця. Ви зробили все, що могли, що підготувати малюка до важливого етапу його житті — до першого класу. І все ж таки ви неспокійні — як же вон все буде? І ваша дитина теж нер­вує, переживає.

Щоб перевірити і заспо­коїтися, потрібно перевірити/ що знає ваша дитина про школу, про те, як треба по* водитися в нових умовах.

Простий тест для завтрашнього школяра

Поставте   вашому    школяреві такі запитання

1. Як учні звертаються до вчительки?

2. Якщо ти хочеш про щось запитати вчительку, як  треба привернути до себе увагу?

3. Що кажуть, коли під час уроку конче треба вийти в туалет?

4. Що таке урок?

5. Як вчителька і учні дізнаються, що вже час починати урок?

6. Що таке перерва?

7.  Для чого потрібна перерва?

8.  Як у класі називаються столи, за якими учні сидять під час уроку?

9.  На чому вчитель пише, коли пояснює завдання?

10. Що таке оцінка?

11. Які оцінки вважаються добрими, а які поганими?

12. У класі навчаються однолітки чи діти різного віку?

13. Що таке канікули?

14. Що ти робитимеш, коли закінчаться всі уроки, а мама по тебе ще не встигла прийти?

Поради батькам

  1. Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково  говоритиме так, як ви.
  2. Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не  забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.
  3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.
  4. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.
  5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.
  6. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не  підштовхуйте.
  7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.
  8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів  руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за  розміром деталі, зображення тощо.
  9. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.
  10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з  яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не  механічного запам’ятовування .
  11. Працюйте  з дитиною  над розвитком її пам’яті , уваги, мислення. Для цього  сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.
  12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково  дотримуйтеся його виконання всіма членами родини.
  13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.
  14. Необхідною умовою емоційно – вольового розвитку дитини є спільність вимог до  неї з боку всіх членів родини.
  15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

Як оцінити батьками шкільні успіхи своїх дітей

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «страхи», «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній задачі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.

 Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає  «зубрилкою» й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.

 Правило 3 : безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?.. вони вас засмучують...та й годі.

 Правило 4 : не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

 Правило 5 : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і працюйте тільки над ним.

 Правило 6 : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найбільш важливих для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.

 Правило 7: - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.

 Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусідського Івана.

Правило 9 : не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.

 Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

 Правило 11: ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.

 Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою ( хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати - необхідний компонент уміння вчитися, головний засіб подолання труднощів у навчанні.

Поради шкільного психолога щодо сприяння успішній адаптації дитини до навчання

 -     Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, співчутливо.

-         Не випробовуйте чесність дитини, якщо не хочете, щоб вам брехали.

-         Дозвольте дитині мати особисте життя.

-         Поважайте вашу дитину, як ви поважаєте інших людей.

-         Не захищайте дитину від життєвих обставин та наслідків її поведінки, бо діти навчаються тільки на власному досвіді.

-         Не скупіться на ласку: поцілунки, обійми, лагідне слово. Це потрібно і вам, і дитині.

-         Не займайтеся вихованням, коли ви втомлені, погано почуваєтесь. Спочатку відпочиньте.

Секрети батькам для успішної адаптації дитини до навчання

 1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів : «Я маю надію, що ти порадуєш мене сьогодні гарними успіхами, поведінкою!»,«Я з нетерпінням чекатиму твого повернення зі школи» тощо. У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

16. Учіть дитину:

      •цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
      •правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;
      • порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

17. Виховуйте:

     • витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.
   • Чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу       тощо.

18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини.Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання.Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»

23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.


Якою ви повинні відпускати дитину до школи

Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.

Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.

Що повинно бути у портфелі:

Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.
       У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день. Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.  Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.  Олівці, ручки покладіть у пенал.
      Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого.

Десять речей, які повинні зробити батьки першокласника

1-го вересня

  1. Ваша дитина хвилюватиметься. Прикрасьте її кімнату кульками, плакатом з веселим написом.
  2. Приготуйте маленький подаруночок, барвисто оформлений, і покладіть поряд з подушкою.
  3. Якщо Ви напередодні зібрали портфель, все одно ще раз зазирніть до нього разом з дитиною і покладіть ще якісь дрібні речі: комічну гумку, або незвичайний олівець.
  4. Цього дня забороніть собі повчати дитину, підвищувати на неї голос. Не сердьтеся і не хмуртеся!
  5. Відкладіть усі справи. Ви повинні бути поряд, коли дитина переступить шкільний поріг.
  6. Скажіть своєму першокласнику, як добре і чудово він виглядає.
  7. Повертаючись з дитиною зі школи, розпитайте, що їй сподобалось, похваліть її.
  8. Увечері організуйте святкову вечерю. Запросіть бабусь, дідусів.
  9. Не забудьте сказати дитині, як сильно Ви її любите.
  10.  Лягаючи спати, дайте слово і надалі бути до дитини таким лагідним, спокійним і уважним, як сьогодні.

Материнські заповіді

  1. Люби своє дитя. Розпестити дитя можна і в бідності. Проте ласкавою строгістю можна зростити справжню людину і в багатстві.
  2. Виховуй подяку: якщо немає відповідної любові на твою самовідданість, вважай, що діти лише споживають твою любов. Нехай буде добре не тільки дітям, але й тобі.
  3. Тобі не буде щастя без щастя твоїх дітей, але їх теж хай тривожать твої біди.
  4. Будь другом дітям, але не приятелькою. Будь поруч з ними, але вище. Будь доброю, але не добренькою.
  5. Вчи дітей думати не про речі, а про справи: трирічна дочка нехай допомагає матері, трирічний син нехай захищає її. Ніхто не повинен сидіти без діла, коли працює мати.
  6. Мати, пам'ятай: найкраще - дітям. Діти, пам'ятайте: найкраще - матері.
  7. Мати, пам'ятай про себе: забудеш - погано стане дітям.
  8. Пам'ятай: все починається з тебе, все підкоряється тобі.

 

Read 879 times Last modified on Середа, 16 березня 2016 08:53
joomla3x